Молодь як особлива група в суспільстві | Реферат
Учебные материалы


Молодь як особлива група в суспільстві | Реферат



Карта сайта lpcdn.ru

1. Підходи стосовно вікової періодизації молоді. Умови переходу у стан дорослої категорії населення.

2. Роль і значення молоді в суспільстві. Молодь як об’єкт та суб’єкт соціалізації.

3. Функції молоді.

4. Основні риси сучасної молоді.

5. Проблеми молоді та негативні явища в молодіжному середовищі.

6. Конфлікт поколінь.

1. Підходи стосовно вікової періодизації молоді.Умови переходу у стан дорослої категорії населення.

Питання віку категорії “молоді” цікавить спеціалістів багатьох дисциплін: психологів, фізіологів, соціологів, антропологів, демографів. Воно є досить складне, і в кожній із названих дисциплін є свої підходи до класифікації. Досить важливо знайти єдиний підхід в аспектах вікової періодизації молоді. Це необхідно у багатьох практичних смислах, зокрема для того, щоб точніше оцінювати в кожній країні кількість молоді, розрахувати кількість населення на яке поширюються „молодіжні пільги”, надбавки, кредити; визначити масу праці, яку повинні вкласти в молодь педагоги, викладачі, соціальні працівники; прогнозувати сімейну політику. Вікові границі визначають також і масштаб програм і планів молодіжної політики, грошових і матеріально-технічних засобів для реалізації цієї політики. Виходячи із кількості молоді в кожній країні оцінюється творчий, потенціал, який несе в собі молодь.

Молодь поняття історичне, тому в різні епохи існували різні підходи. На початковій стадії розвитку людства поняття „молоді” взагалі не існувало. Тривалість життя первіснообщинному ладі складало 19-21 років. В Древньому Римі люди в середньому жили приблизно 27 років. В першій половині ХІХ ст в Англії 12-річний юнак був практично дорослою людиною. Ще в кінці ХІХ ст середня тривалість життя в Росії складала всього 48 років. Таким чином людина швидко переходила із дитинства у фазу дорослого віку. Діти завжди були втягнутими в трудовий процес, тобто суспільство складалося всього із двох поколінь між якими не було ніяких вікових розривів. Дякуючи покращенню соціальних і матеріальних умов збільшилась тривалість життя людей. Розвивалася промисловість, ускладнювалися всі сфери життя, виробництво і трудова діяльність людини. саме праця потребувала великої фізичної та розумової зрілості, спеціальних професійних знань і навиків. Отже, стало необхідним навчання в школі та спеціальних навчальних закладах, цей процес став займати тривалий проміжок часу. Таким чином, між дитинством і зрілістю виник та почав збільшуватися досить великий віковий проміжок, що має назву молодіжний вік.

У медицині вважають молодість, як період розвитку особистості, протягом якої підліток досягає рис дорослої людини. Поняття „молодість” у медицині не має ніякого соціального змісту, тому що лікарю необхідно встановити, чи відповідає пацієнт встановленим медичним нормам і які відхилення від них. Це період від 10 до 20 років, який починається з появи вторинних статевих ознак і закінчується ростом кісток.

Біологія розглядає як стадію статевого дозрівання, з настанням якої людина може вступати в сексуальні відносини і приймати участь у біологічному відтворенні.

Психологія кваліфікує молодість як певний період життя індивіда. Всі люди в своєму розвитку проходять через певні етапи, які йдуть один за одним в закономірній послідовності. Етапи в психології називаються фазами розвитку (новонароджений, грудний, раннє дитинство, перше дитинство, друге дитинство, підлітковий вік, юнацький вік, зрілий вік, старий, старечий, довгожителі). У різних авторів є свої підходи до встановлення вікових меж.

Юридична наука прагне до точності у визначенні межі між повною і неповною степеню відповідальності людини перед законом. У кримінальному кодексі кожної країни існують границі між малолітніми (особи до 14 р), неповнолітніми (з 14 до 18р.) та повнолітніми (особи, що досягнули 18 років).

Соціологія розглядає молодь як частину суспільства. І ми розглянемо як цією наукою трактується віковий ценз молоді. Отже, стосовно вікових меж найчастіше апелюють до Організації Об’єднаних Націй, як наднаціональної і наддержавної структури. Вперше у 1968 році на 15-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО була представлена доповідь, в якій відображено погляд на молодь та її проблеми. Вікові рамки 15 – 24 роки в кінці 60-х був цілком виправданим. Адже основною найбільш агресивною частиною стихійних бунтів молоді того часу були в основному учні та студенти. Проте, вже тоді стосовно нижньої і верхньої границі вікових меж йшли гострі дискусії. Це відбувалося через те, що чим ширше проміжок між нижньою і верхньою границею, тим більша кількість громадян попадає під розряд „молоді”, тим більші суми грошей повинні виділяти країни із свого бюджету на кредити, пільги, соціальні допомоги тобто тим дорожче обходиться молодь для країни. Таким чином, недостатня кількість грошей заставляють наукову проблему вирішувати вольовим, політичним шляхом: молоді в державі стільки, скільки є у держави грошей для того, щоб молодіжна політика була реальною.

Вже давно ведуться дискусії про те, що рамки поняття „молодь” повинні бути значно розширені, зокрема від 13-14 років (нижня межа) до 30-35 років верхня. Стосовно нижньої границі то її найчастіше пов’язують із початком статевого дозрівання і початком професійного навчання. Матеріальна бідність сьогодні у багатьох країнах гонить тисячі 12-14 річних людей іти працювати, означаючи тим самим ранній перехід в категорію молоді (за даними Міжнародної організації праці – МОП, в країнах, що розвиваються 52 мільйона дітей молодших за 15 років вже працюють).

Досить складним є питання стосовно визначення верхньої границі поняття „молодь”. Прийнято вважати, що кінцем молодості є той момент, коли молода людина, повністю вступає в положення дорослого, а саме: 1) має економічну незалежність; 2) особиста самостійність, тобто здатність приймати рішення, які стосуються себе, у всіх сферах існування, без чужої опіки; 3) створення особистої сім’ї прийняття відповідальності за її існування. Кожна із цих умов є необхідною, проте лише взяті всі разом вони є достатніми для встановлення того, що людина перестала вважатися молодою. Практика показує, що деякі умови по-окремо досягаються в досить ранньому віці. Наприклад, молоді люди утворюють власні сім’ї 20-22 роки. Проте, економічні і особисту незалежність отримують значно пізніше. У багатьох країнах вступання у сімейний союз і народження дитини є досить проблематичним, якщо хоча б один із подружжя не забезпечений гарантованим робочим місцем. Навіть освідчена людина у віці 30-35 років, яка залежить від батьків в наслідок безробіття, у всіх країнах не може вважатися дорослим, тому, що він по суті є утриманцем.

Сьогодні встановлення стійкого положення в суспільстві свідчить, що вік від 23 до 28 років це період стабілізації місця проживання всіх представників молоді, проте пізніше 3-5 років триває процес адаптації до нового середовища. Тобто стійкий статус індивіди отримують у 28-30 років. Приблизно у цей період життя юнаки і дівчата набувають і відповідного сімейного статусу. До 27-29 років закінчується період сімейної соціалізації. Таким чином, можна зробити висновок про те, що по всім категоріям набуття стійкого соціального статусу можна визначити між 29-30 роками.

В українському законодавстві (закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р.) вказано, що „молодь, молоді громадяни України віком від 14 до 28 років” (хоча в дійсності від 13 до 30 років, і ми встановили причину такої пролонгації).

Зупинимося на класифікації такої категорії населення як „молодь”. Враховуючи той факт, що у науковому світі відсутня чітка та єдина класифікація, ми за основу візьмемо найновіші погляди, у ювенології (комплексної науки про молодь), зокрема класифікацію В.В. Павловського. Цей дослідник поділяє „молодь” на 4 підгрупи. Такий поділ дозволяє зафіксувати якісно специфічні великі підгрупи молоді, етапи становлення і розвитку в її еволюції від старшого підліткового віку до соціальної зрілості.

– вікова підгрупа від 13-14 до 16-17 років – старший шкільний період. Це перехідний період від старших школярів до громадянської юності. Суспільний статус юності дуже динамічний. Юнаки і дівчата в цьому віці, як правило, закінчують середню школу, професійні училища, вчаться або закінчують навчання у середніх спеціальних навчальних закладах і поступають у вузи. Тоді і закінчується їхня первинна економічна, політична, етнокультурна соціалізації. Працююча молодь має особливий економічно-юридичний статус (скорочений робочий день, який оплачується як повний, заборону нічної зміни, відпустка у один календарний місяць). Основне завдання молодих людей цього періоду – це вибір професії, навчального закладу, організації, тобто вибір стабільного і перспективного робочого місця. Для цього періоду також характерне перехід від повного утримання до більш самостійного економічного становища. Типовою рисою також є психосоціальний мораторій. Ериксон зазначає з цього приводу, що у юнаків і дівчат значно розширився спектр ролей, проте вони часто їх міняють, приміряючи до себе. В зв’язку із цим дослідник розглядає формування нової самосвідомості, нове почуття часу, психосексуальні інтереси. В цілому на зміну підлітковому способу життя приходить юнацько-дівочий стиль життя, в якому формуються нові суттєві види діяльності і перш за все – самостійна виробнича праця, навчання у різних навчальних закладах, а також початок особистого сімейного життя деякими молодими людьми;

– вікова підгрупа від 16-17 до 20-21 років період громадянського становлення (юність). Цей період можна визначити як початок самостійної трудової діяльності одної частини молодих людей, продовження навчання у вузах і коледжах другою частиною, службою в армії третьою. Люди такого віку признаються державою дорослими в суспільному відношенні. Ведучою галуззю діяльності стає виробнича праця. Освіта, яку отримують частина молодих людей є, як правило, не загальною а спеціальною. Молоді люди в ці роки отримують певну матеріальну незалежність від батьків. Досягає свого повного розвитку юнацько-дівоча дружба і також кохання. В цей період багато хто заводить власну сім’ю. Головне протиріччя позитивного характеру – розрив „пуповини” з батьківською родиною, ровесниками, школою, із способом життя в попередньому віці. Молоді люди досягають вторинної позитивної соціалізації. Головне протиріччя негативного характеру – при розриві зв’язків частина молодих втягується в негативну соціалізацію, в девіантну поведінку, прийняття відповідного стилю життя. Провідні види діяльності – громадське становлення, домінантою якого стає захист природи, включення в активну громадсько-політичну діяльність, створення сім’ї, народження і виховання власних дітей;

– вікова підгрупа від 20-21 року до 25-26 років – перший молодий громадянський вік (перший молодий дорослий вік). Вважають, що це період удосконалення трудової діяльності однією частиною молоді, закінчення навчання у вузах другої частини, закінчення служби в армії, а також створення особистих сімей переважною більшістю. Основними критеріями тут залишається повторна економізація переважної більшості молоді, включення її в виробничу діяльність на такому рівні як і дорослих, при цьому молодь значно перевищує старших, зокрема у володінні технічними засобами. А також вторинна політизація через зрівнювання із дорослими у всіх питаннях. Частина молоді, які вступили в шлюб розводяться, деякі утворюють сім’ї другий раз, проте більшість виховують дітей у власних сім’ях. Головне протиріччя позитивного характеру – поступове звільнення від суспільного статусу ранньої молодості, громадянського становлення, від статусу і ролі „дуже молодих” та перехід в основних сферах діяльності в громадянський статус суспільно корисних дорослих членів суспільства. Головне протиріччя негативного характеру – вихід із стану громадянського становлення частини молодих людей цього віку і їх перехід в групу тієї молоді, яка наносить природі та суспільству більшу або меншу шкоду, що пов’язано із конфліктами, драмами, трагедіями із суспільством, трудовим, навчальним колективами, сім’єю. В цілому кожне покоління пережило свою драму (80-ті війна в Афганістані, 90-ті ліквідація наслідків на ЧАЕС, 2000-ні становлення вільної, соборної України);

– вікова підгрупа від 25-26 до 29-30 років другий молодий громадянський вік (друга молодість, або другий молодий дорослий вік). Даний період характерний розвитком і завершенням тих суспільних процесів, які почалися у попередньому віці. У однієї частини молоді відбувається подальше удосконалення в галузі трудової діяльності, вони досягають певного позитивного результату в професійному і кар’єрному становищі, в рості матеріального стимулювання своєї праці. Деяка невелика частина працюючої молоді закінчує навчання на заочному чи вечірньому відділеннях. Стосовно головних протиріч позитивного плану то вони в цей період отримують свій подальший розвиток, модифікуються, стають більш „дорослими” ніж на попередній стадії. В цей період завершуються процеси суспільного становлення і розвитку молоді. Цей, в певній степені „фінішний” етап молодості, має дуже важливе значення як у долі молодих людей, так і долі більш старшого покоління. Кого суспільство підготовило собі на зміну і як ця зміна підготувалася до того, щоб сприяти розвитку та прогресу суспільства таким і воно буде.

2. Роль і значення молоді в суспільстві. Молодь як об’єкт та суб’єкт соціалізації.

У цілому, роль визначається наступними чинниками:

– молодь є великою соціально демографічною групою (в окремих країнах Азії, Африки, Латинської Америки вона складає до половини всього населення), що займає значне місце у виробництві і виступає основним джерелом поповнення трудових ресурсів;

– молодь основний носій інтелектуального і фізичного потенціалу суспільства, вона володіє великими здібностями до праці, технічної та культурно-художньої творчості, продуктивної діяльності в усіх сферах людського буття;

– молодь має велику соціальну та професійну перспективу, вона здатна швидше інших соціальних груп суспільства оволодіти новими знаннями, професіями і спеціальностями.

Ці чинники можна підтвердити статистичними даними, а саме: кожний четвертий житель міста і п’ятий у селі – молодь. У сучасній Україні демографічна ситуація є досить складною, через те, що протягом трьох десятиліть народжуваність знаходилася на рівні, який не забезпечував простого відтворення населення. Внаслідок цього населення старіє, доля молоді невпинно зменшується, на сьогодні 22,6% від всього населення це молодь. Статистика свідчить, що у містах проживає 71,1% молоді. Очевидно, що молоді в селах зовсім невеликий відсоток. Такий стан речей має об’єктивне пояснення: лише половина наших сіл забезпечена загальноосвітніми закладами, 38% сіл мають власний дошкільний заклад, тільки 5,4% мають лікарні, 56,3% фельдшерсько-акушерські пункти. Третина сіл не має клубів та бібліотек. Майже 200 тис. сільських будинків і дотепер вкриті соломою та очеретом, толлю. Тому й недивно, що за таких умов у 2,7 тис. сіл не було народжено дітей, а у 1,4 тис. сіл відсутня молодь у віці 16-28.

Принциповим питанням при розгляді ролі молоді у суспільстві є питання про молодь як суб’єкта і об’єкта суспільних перетворень. Вступаючи у життя молода людина є об’єктом впливу соціальних умов, сім’ї, інститутів освіти, а пізніше в процесі дорослішання і переходу у більш зрілі фази розвитку починає сама суттєво впливати на суспільство. Тобто, молодь виступає суб’єктом, коли впливає на суспільство, віддаючи свій потенціал, разом з тим вона є об’єктом, оскільки на неї спрямований суспільний вплив з метою її розвитку. Молодь виступає об’єктом і до суспільства і до самої себе. Іншими словами доцільно показати цей взаємозв’язок за допомогою схеми:

3. Функції молоді.

Молодь не замкнута, саморозвиваюча система, а представляє собою відкриту соціальну систему, що включена в різноманітні взаємозв’язки та взаємодії, які існують в суспільстві. Найбільш характерні для неї функції: соціалізаційна, відтворююча, трансляційна, інноваційна. Соціалізаційна – означає, що молодь в своєму соціальному розвиткові проходить включення в суспільство, його соціальну структуру, тобто соціалізується. Також молоді властива і функція відтворююча, тобто постійне відтворення виробництва і споживання матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин. Молодь здійснює також і трансляційну функцію, тобто засвоєння і передача, поширення знань, досягнень навичок, досвіду старшого покоління. Одночасно молоді люди перетворюють цей досвід, вносять в нього нові особливості, які не існували раніше, а які виникли у змінених соціально-економічних, політичних, соціокультурних умовах, тобто здійснюють інноваційну функцію.

4. Основні риси сучасної молоді.

Основні риси сучасної молоді. Дослідження науковців, які були узагальнені професором В. Лисовським, дають можливість стверджувати, що молодим людям, які проживають на теренах України властиві наступні риси:

По-перше, по своїм соціально-політичним орієнтаціям сучасні молоді люди можуть бути охарактеризовані як продемократичні, чого не можна сказати про більшість дорослого населення. Так, демократичним партіям та рухам симпатизують 34,4% молодих людей; партіям і рухам ліберально-буржуазної орієнтації – 12,8% молоді; соціал-демократам – 11,6% молоді; націонал-патріотам – 10,4% молоді; жіночим організаціям і рухам – 8,9% молоді; комуністичним партіям і рухам – 3,3%; монархічним – 3,1%; профашистським – 1,7%; радикальним – 1,1%.

По-друге, по відношенню до економіки сучасна молодь – зорієнтована на капіталістичну перспективу розвитку, тобто має проринкову спрямованість. Зокрема, спостерігається тенденція особливої активності молоді в розвитку недержавного сектору економіки. У 2000 році серед зайнятих у приватному бізнесі людей дуже велика кількість молоді. Окрім цього, в престижних сферах діяльності з високою оплатою праці й високими кваліфікаційними вимогами молодь має найбільші шанси.

По-третє, сучасне покоління молоді за своїми поглядами та ідейним переконанням стоїть на позиціях плюралізму, менш конфліктно, терпимо у відношенні до інших точок зору. Зокрема, лише 22% молоді висловили думку проте, що варто заборонити діяльність різних сект і закордонних проповідників. 42% опитаних переконані, що будь-яка конфесія чи секта може здійснювати свою діяльність, якщо вона не суперечить закону.

По-четверте, сучасна молодь миролюбна не вважає за доцільне силою вирішувати соціальні і політичні проблеми. Наприклад, 79% опитаних молодих людей не приймають варіанту військового перевороту і тільки 11% гіпотетично підтримали таку ідею. 76% молоді не підтримали б військових дій уряду стосовно придушення можливого міжнаціонального конфлікту, зазначивши, що його слід подолати мирним шляхом. Лише 16% респондентів самі б прийняли в ньому участь.

По-п’яте, сучасні молоді українці по структурі і складу якостей характеру у сучасній системі відносин, яка є капіталістичною і буржуазною по своїй суті знаходяться в більш вигідному становищі аніж представники старшого покоління, характер яких формувався в умовах соціалістичної системи.

По-шосте, молоді люди все більше усвідомлюють себе громадянами нової України, з досить високими показниками патріотизму, що чітко було видно під час „помаранчевої революції”.

5. Проблеми молоді та негативні явища в молодіжному середовищі.

Проблеми молоді досліджуються у трьох аспектах:

1. Що молодь може дати суспільству для його розвитку;

2. Що суспільство може дати для молоді для її розвитку із соціального становлення;

3. Власний потенціал молоді в інтересах її самореалізації і розвитку всього суспільства.

Демографічна ситуація впливає на молодь наступним чином, зокрема останнім часом зростає чисельність сільської молоді в приміській зоні, спостерігається надзвичайно швидке омолодження материнства та швидкими темпами збільшується кількість мігрантів саме з молодих людей.

Сучасна молодь у суспільстві має чимало демографічних, соціальних, економічних і етичних проблем.

Перша проблема – скорочення чисельності молоді, і, відповідно, старіння населення, зниження ролі молоді як трудового ресурсу суспільства. Це пов’язано із збільшенням в 1,5 рази, в порівнянні із 80-тими роками кількості розводів в молодих сім’ях. Більше розводів – менше дітей. Крім цього в 1989 році померло 14,5 тис. молодих людей віком 15–29 років, у 2000 році цей показник становив вже 17,9 тис. Проблема скорочення чисельності також тісно пов’язана із збільшенням кількості самогубств. За даними О. Овакимян, Україна сьогодні характеризується як країна із сплеском високої суїцидальної активності: на 100 тис. населення в середньому здійснюється близько 30 самогубств, більшість з яких це молоді юди. На перших місцях за рівнем самогубств – Сумська, Запорізька, Чернігівська, Львівська, донецька, Луганська області у яких зареєстровано від 38 до 40 випадків самогубств у розрахунку на 100 тис. населення.

Друга проблема – погіршення стану здоров’я молодих людей. Нинішнє молоде покоління є менш здоровим фізично та психічно ніж попереднє. Згідно статистичних даних 6% дітей народжується практично здоровими. Лише 10% випускників середніх шкіл можуть вважати себе здоровими. Часто хвороби пов’язані із станом анемії і загальним послабленням організму, що пов’язане в основному із поганим харчуванням. В Україні поширюється епідемія захворювання на туберкульоз, який ще називають „хворобою бідних” (з 1997 р. до 2005 кількість хворих на туберкульоз зросла на 28,9%). Суттєвої шкоди організмові завдають інфекції, що передаються статевим шляхом, особливо сифіліс. Сьогодні це вже масштаби справжньої епідемії (за останніх 10 років захворюваність у дівчат віком від 15-17 років збільшилася у 19,1 разів, у юнаків цього віку у 14,3 рази). Вагомо збільшився показник кількості захворювання на СНІД. Реальна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні становить понад 240 тис. осіб, що дає можливість Україні „посісти” перше місце у Європі за кількістю ВІЛ-інфікованої молоді віком від 15 до 24 років. На здоров’я молоді також значний вплив має поширення вживання наркотичних речовин. За експертними оцінками абсолютна кількість наркоманів в Україні наближається до 800 тис., причому 90% наркоманів – молоді люди віком до 30 років.

Третя проблема – молодіжне безробіття. Статистичні дані свідчать, що серед безробітних значний відсоток молоді. В житті багатьох молодих людей отримало широке поширення „почуття тривоги стати безробітнім”. Цей фактор стає причиною для здійснення молодими людьми протиправних дій. В Україні у 2000 році загальна кількість осіб, які скоїли злочин становить 309,1 тис., 52,8% з них це молодь, яка під час споєння злочинів не працювала. Таким чином, отримання роботи, яка добре оплачується після закінчення навчання є досить нагальною та актуальною. У шкалі професійного престижу, за даним вчених, перших 10 місць займають наступні професії: юрист (8); власник комерційного банку (7,9); лікар (7,1); професор у вузі (7); менеджер (6,9); журналіст (6,6); бухгалтер (6,5); власник магазину (6,4); охоронець (5,9); кримінальний авторитет (5,2).

Четверта проблема, яку у всіх країнах необхідно вирішити молодим людям – вибір супутника життя (чоловіка чи дружини) та створення повноцінної сім’ї.

Основні негативні явища в молодіжному середовищі, в цілому, можна перерахувати наступним чином: зростання злочинності, поширення спроб до суїциду, вживання наркотиків, поширення СНІДу.

6. Конфлікт поколінь. Вивчення питань конфлікту покоління допоможе у розв’язанні конфліктів між батьками, зберегти добрі стосунки між прабатьками (бабусі, дідусі), та зрозуміти основні причини конфлікту між поколінням „батьків та дітей”. На думку спеціалістів система поглядів і уявлень у людини зберігається приблизно протягом 30 років, тобто часу найбільш активного періоду життя кожного покоління. Відмінність між різними поколіннями можуть носити поміркований, спокійний характер, а можуть бути досить конфліктними.

Конфлікт між поглядами та світоглядом двох сусідніх поколінь називають – конфліктом батьків і дітей. Зіткнення поколінь, яке носить характер протистояння різних систем цінностей називають конфліктом поколінь. Зазвичай діти не сприймають цінності покоління своїх батьків, не бажаючи приймати їх в якості еталону. З погляду на це в соціології існує наукова концепція „міжпоколіннісного розриву”. Її суть полягає у тому, що відмінність між батьками і дітьми значно більше ніж між дітьми, які належать до різних соціальних класів суспільства.

Ступінь цих відмінностей настільки велика, що їх доцільно називати саме розривом. У всі часи молодь відрізнялася нетерпінням до існуючого укладу (строю) в суспільстві, їй властивий бунтівний характер. У всі часи старші люди нарікали на молодь, вважаючи її „спорченою”. Проте, як тільки молоді виростали, вони перетворювалися в конформістів і лояльних громадян.

Основна причина протесту молоді полягає у протистоянні світу дорослим – нетерпінні зайняти місце батьків у соціальній структурі суспільства. Конфлікт між батьками і дітьми , а також напругу, яка при цьому виникає у спілкуванні між ними, можна звести до мінімуму маючи на увазі відношення двох поколінь до оточуючого світу.

Література:

1. Волков Ю. Г., Добреньков В.И., Кадария Ф.Д., Савченко И.П., Шаповалов В.А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю.Г. Волкова. – Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

2. Головатый Н.Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. – К., 1999.

3. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997.

4. Кравченко А.И. Социология: Учеб. пособие для студ. высш. пед. Учеб. заведений. – М. Издательский центр «Академия», 2002.

5. Павловский В.В. Ювентология: проект интегративной науки о молодежи. – М.: Академический Проект, 2001.

6. Про становище молоді в Україні. Щорічна доповідь президента України Кабінету Міністрів та Верховній Раді України.

  1. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003.



edu 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная